ФРН. Географічне положення. Природні умови і природні ресурси. Населення і міста — Гипермаркет

синтетичний каучук

ФРН. Географічне положення. Природні умови і природні ресурси.

Населення і міста

Материал из Гипермаркет знаний

Гіпермаркет Знань >>Географія >>Географія 10 клас >>ФРН. Географічне положення. Природні умови і природні ресурси. Населення і міста.

Особливості сучасного розвитку господарства Німеччини. Промисловість. Сільське господарство. Інфраструктура

Німеччина — могутня індустріальна держава не тільки Західної Європи, а й світу. Вона входить до «Великої сімки», яка відіграє визначну роль у світовій економіці й політиці, є членом ООН. ЄС, ОЕСР, НАТО.

Форма правління і державний устрій. За формою правління Німеччина - парламентська республіка, в якій законодавча влада належить однопалатному і парламенту (бундестагу — палаті депутатів), виконавча влада — уряду, очолюваному федеральним канцлером. В адміністративно-територіальному поділі виділяють 16 земель, кожна з яких має власні органи самоврядування.

Після Другої світової війни в 1949 р. Німеччина була розділена на дві окремі країни — ФРН та НДР, які в 1990 р. об'єдналися в одну країну.

Географічне положення. Об'єднання Німеччини сприяло поліпшенню як її економіко-географічного, так і геополітичного положення. Визначальною особливістю географічного положення є те, що ФРН розташована в центрі Західної Європи. на перехресті найважливіших торговельно-транспортних магістралей.

ФРН межує з 9 державами. Природним кордоном на півночі є Балтійське та Північне моря, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Міжнародні річкові магістралі Рейну та Дунаю також відіграють значну роль у розвитку внутрішніх і зовнішніх торговельно-економічних зв'язків.

Природні умови і ресурси. Рельєф країни є переважно рівнинним: на півночі — низовини (Північнонімецька низовина), у центральній частині — височини і масиви старих зруйнованих гір (Рейнські, Рудні, Гарц, Шварцвальд), на півдні - плоскогір'я (Баварські Альпи, Баварське плато). Німеччину називають країною родючих земель, повноводних річок і густих лісів. Клімат — помірний, з помірно теплим літом і м'якою зимою та достатньою кількістю опадів.

Найбільші річки — Рейн, Везер, Ельба, Дунай. Чверть поверхні країни покрита лісами, переважно на гірських масивах та височинах. Німеччина використовує мінеральних ресурсів набагато більше, ніж видобуває.

Основні її корисні копалини — кам'яне (Рурський та Саарський басейни) і буре вугілля, калійна і кам'яна солі, гіпс, польовий шпат, крейда, графіт.

Населення. За кількістю населення ФРН посідає 1-ше місце в Європі. Середня густота населення — 230 осіб/км2.

У ніональному складі переважають німці (95 %). Серед інших національностей є датчани, поляки, голландці, турки таін. Основна релігія — християнство (на півдні переважають католики, на півночі — протестанти). ФРН має певні демографічні проблеми. Починаючи із 70-х років XX ст. смертність у країні переважає над народжуваністю.

Депопуляції населення вдається уникнути завдяки постійному притоку іммігрантів. За їхньою кількістю Німеччина посідає 1-ше місце в Європі(9% населення). Німеччина - одна з найбільш урбанізованих країн світу.

В містах проживають 86% її населення. У ФРН — найбільша кількість міських агломерацій в Європі. Серед них: Ессен (6,5 млн осіб), Франкфурт-на-Майні (3,6 млн), Берлін, Дюссельдорф (по 3 млн), Кельн (2,9 млн).

Варто виділити район Руру, де велика концентрація міських агломерацій привела до утворення Рурського мегаполісу. У різних сферах економіки країни зайнято 40 млн населення, з них 58 % — у сфері послуг, 38% — у промисловості та будівництві, 4% — у сільському господарстві.

Господарство. ФРН є однією з найбільш високорозвинутих країн світу (18 % світового обсягу ВНП) і провідним індустріальним «локомотивом» у Європі (30 % обсягу ВНП країн ЄС). Промисловість Німеччини — сучасна і потужна. За обсягом промислового виробництва вона посідає 4-те місце в світі після США, Китаю та Японії.

Основними галузями спеціалізації країни є машинобудування та хімічна промисловість.

Паливно-енергетична промисловість працює на власному кам'яному і бурому вугіллі, яке видобувається у Рурському (80 %) і Саарському басейнах (10%), та імпортних нафті (з Близького Сходу, Північної Африки) і газі (із Росії та Норвегії). Центрами нафтопереробки є Кельн, Інгольштадт, Гамбург. Основна частка електроенергії виробляється на ТЕС, зосереджених в промислових центрах (Дюссельдорф, Штутгарт, Гамбург, Кельн, Маннгейм). ГЕС побудовано у верхній течії Дунаю, на його правих притоках та річках Майні, Ельбі, Везері, Рейні та ін.

АЕС (їх 19), що працюють в основному в межах великих агломерацій, дають ЗО % електроенергії.

Чорна металургі я працює на власному паливі та імпортній залізній руді (зі Швеції, Іспанії, Алжиру, Бразилії, Канади, України ). Третина її продукції експортується. Основні центри зосереджено в районах Руру і Саару. Заводи повного циклу є в Баварії, Нижній Саксонії та Бремені. Кольорова металургія практично не має промислових запасів сировини для свого розвитку.

Проте Німеччина посідає значне місце в Європі з виробництва алюмінію (Ессен, Гамбург), міді (Гамбург, Дуйсбург, Айслебен), свинцю, цинку.

Хімічна промисловість використовує власну (кам'яну і калійну солі) та імпортну (нафту, фосфорити, сірку) сировину, відходи металургії. Основою виробництва галузі є продукція побутової хімії, солі, мінеральні добрива, синтетичні волокна, пластмаси, синтетичний каучук. За експортом хімічної продукції ФРН посідає 1 -ше місце в світі. Понад 30 % продукції, що виробляється, йде на експорт.

Найбільші центри: Галле, Дюссельдорф, Кельн, Лейпциг, Берлін, Дрезден та ін.

Машинобудування і металообробка розвинуті в багатьох містах ФРН. Відомі своєю продукцією німецькі автомобільні корпорації: "Даймлер-Бенц" у Штудгарті, "Фольксваген" у Вольфсбурзі, "Адам Опель" у Рюссельхеймі, "Форд" у Кельні, "БМВ" у Мюнхені. Основні райони багатогалузевого машинобудування - Штутгартський, Нижньорейнсько-Рурський та РейнськоМайнський. Там виробляють обладнання для різних галузей промисловості. сільського господарства, промислову і побутову електротехніку, електроніку. В усьому світі відомі німецькі точні прилади, оптика та морські судна.

Великі центри машинобудування: Берлін, Франкфурт-на-Майні, Нюрнберг, Гамбург, Кельн, Бремен, Лейпциг, Магдебург, Дрезден. Третина галузей промисловості Німеччини спрямована на виробництво споживчих товарів: продуктів харчування, одягу, тканин, взуття, поліграфічної продукції, музичних інструментів, мисливської зброї тощо. На весь світ славляться німецьке пиво, швейні та трикотажні вироби, фарфор.

Сільське господарств о добре розвинуте. Основною його галуззю є тваринництво. Воно дає дві третини валової продукції галузі. на рівнинах розводять велику рогату худобу молочного напряму, в передгір'ях - свиней, а в гірських районах - овець. у структурі рослинництва переважають садівництво, виноградарство, овочівництво, картоплярство, буряківництво, тютюнництво, хмельництво. Із зернових переважно вирощують пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу. Проте значну кількість продукції сільського господарства (зерно, овочі, фрукти, олію, м'ясо) Німеччині доводиться експортувати.

Рибальство розвинуто в акваторіях Балтійського та Північного морів. Основа галузі — виловлювання тріски, сайри, лосося, мідій.

Транспорт країни добре розвинутий і має високий технічний рівень оснащення. Основна частина пасажиро- та вантажоперевезень припадає на автомобільний, залізничний та водний транспорт. Протяжність автошляхів становить 540 тис. залізничних колій — близько 44 тис. кілометрів. Річки ФРН з'єднано каналами, що утворюють єдину транспортну систему.

Морський транспорт відіграє значну роль у зовнішньоекономічних перевезеннях. Важливі порти країни: Росток, Вісмар, Любек, Кіль. У портах країни 20% усіх вантажоперевезень припадають на Гамбург. У ФРН функціонують 28 аеропортів. Найбільші з них — у Франкфурті-на-Майні, Берліні.

Протягом останнього десятиріччя значного розвитку набув трубопровідний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. За загальним зовнішньоторговельним товарооборотом ФРН посідає 2-ге місце в світі (після СШA). На весь світ відомі торговельні ярмарки, що відбуваються в Ганновері, Франкфурті-на-Майні, Лейпцигу.

ФРН — значний експортер капіталу і зброї, а також найбільший в Європі імпортер робочої сили. Основу експорту становлять продукція машинобудування, чорної металургії (залізо, сталь), легкої промисловості, сировина (буре вугілля). Основні торговельні партнери ФРН: країни ЄС, СШA, Японія, Канада.

Німеччина — регіон міжнародного туризму. З 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між ФРН та Україною. Тісні зв'язки мають міста Мюнхен і Лейпциг зі своїм містом-побратимом Києвом.

Німецька діаспора в Україні становить близько 100 тис. осіб. ФРН належить до найбільших торговельних партнерів України. В окремі роки товарооборот між двома країнами досягав близько 2 млрд доларів США. Україна ввозить з Німеччини набагато більше товарів, ніж відправляє до неї. Німеччина зробила великий внесок у розвиток світової науки, техніки, культури.

Водночас історія її формування як держави знає і важкі, трагічні для світу сторінки. Політика захоплення земель та їх колонізація проводилися періодично, починаючи з X ст. і тривали майже до середини XX ст. Саме з Німеччини поширився фашизм.

Звідси розпочалася найбільш кровопролитна за весь період історії людства Друга світова війна, шо привела до великих змін на політичній карті світу. Нині Німеччина на весь світ славиться працелюбністю своїх громадян, найвищою якістю товарів.

Раціональне використання та охорона водних ресурсів, Загальні положення, Водокористування та

синтетичний каучук

3.6.1.

Загальні положення

Проблема забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш важливих і має глобальне значення. Ще до нашої ери Арістотель вказував на необхідність раціонального використання чистої води та відділення її від тієї, котра використовується для господарських потреб.

Стан 2/3 водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам. Через використання неякісної води в 4— 5 разів зросла захворюваність людей.

Вода використовується для охолодження машин та механізмів, функціонування технологічних процесів та входить до складу продукції, що виробляється. Питомі норми водоспоживання для виробництва 1 тонни готової продукції складають, м3: чавун — 160—200; сталь — 150; прокат — 10—15; нікель — 4000; мідь — 500; синтетичний каучук — 2000— 3500; папір — 400—800; пластмаси — 500—1000; нафта — 20.

Велику кількість води споживають теплові та атомні електростанції. На 1 млн кВт потужності теплові станції витрачають 1,2—1,6 км3 води на рік, а атомні — в 1,5—2 рази більше.

Охорона вод — це система заходів, спрямованих на запобігання та усунення наслідків забруднення, засмічування і виснаження вод. Охорона води передбачає встановлення видів та значень показників водоспоживання та водовід ведення, а також якості води. Вона передбачає розробку методів і засобів очищення стоків, контроль якості води та стоків.

У природі відбувається постійний кругообіг води, котрий забезпечується випаровуванням, транспірацією води рослинами, випаданням опадів. Швидкість водообміну характеризується такими даними, роки: Світовий океан — 2500 (перемішування 63); підземні води — 400; води озер — 17, води боліт — 5. У річках водообмін відбувається за декілька днів, а в організмі людини — за декілька годин.

У процесі кругообігу вода транспортує тепло, розчиняє та переносить природні елементи, руйнує та перетворює літосферу, бере участь в метеорологічних та гідрологічних процесах, є середовищем існування водних організмів та рослин, котрі забезпечують виробництво значної частини кисню. Кількість та якість води відновлюються, якщо забезпечуються необхідні для цього умови. Однак розвиток промисловості, транспорту, сільського господарства, урбанізація призвели до того, що природні водойми вже не можуть самоочищатися, тому потрібні штучні споруди для очищення води.

Водоймища характеризуються площею дзеркала, довжиною, глибиною, об'ємом та витратою води, швидкістю течії та рівнем води, її температурою, тривалістю умов, несприятливих за шкідливістю, та умов водообміну періодів (межень, льодостав, відсутність стоку тощо), показниками водообміну, фільтрувальними властивостями ґрунтів.

У залежності від ступеня забруднення водні об'єкти бувають допустимого, помірного, високого та надзвичайно високого ступенів забруднення (табл. 3.25). Це слід враховувати при організації водоспоживання.

Таблиця 3.25. Оцінні показники забруднення для водних об'єктів І та II категорій

Примітка. ГДК орг — гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за органолептичною ознакою шкідливості; ГДК

гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за токси-кологічою ознакою шкідливості; БСК20 — біологічне споживання кисню за 20 діб для водоймищ І та II категорій водокористування.

3.6.2. Водокористування та водоспоживання

Водокористування — це використання водних об'єктів для задоволення потреб населення та об'єктів господарської діяльності.

Згідно з Держстандартом 17.1.1.03-86 водокористування класифікується за такими ознаками:

— за цілями водокористування — господарсько-питне, комунально-побутове, промислове, сільськогосподарське, для потреб енергетики, для рибного господарства, для водного транспорту та лісосплаву, для лікувальних та курортних потреб тощо;

— за об'єктами водокористування — поверхневі, підземні, внутрішні та територіальні морські води;

— за способом використання — з вилученням води та з її поверненням, з вилученням води без повернення, без вилучення води;

— за технічними умовами водокористування — із застосуванням технічних споруд, без застосування споруд.

У залежності від цілей водокористування джерела водопостачання поділяються на дві категорії.

До І категорії відносяться водні об'єкти, що використовуються як джерела централізованого або нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості.

До II категорії відносяться водні об'єкти для культурно-побутових цілей і ті, що знаходяться в межах населених пунктів.

Вимоги щодо складу та властивостей води регламентуються в залежності від категорії водних об'єктів.

При водокористуванні має місце водоспоживання, котре може бути безповоротним, повторним, оборотним. З метою раціонального використання води запроваджено норми споживання води на одного мешканця та на умовну одиницю продукції, характерну для підприємств кожної з галузей промисловості. У районах з обмеженими водними ресурсами слід дотримуватися водогосподарського балансу, котрий передбачає порівняння водокористування з потенційними ресурсами водних басейнів.

За характером використання води системи водопостачання поділяються на прямотічні, послідовні, оборотні, піджив-лювальні.

Прямотічна вода використовується у виробничому процесі один раз, після чого скидається у водоймища або у каналізацію.

Послідовно використовувана вода споживається в декількох технологічних процесах.

Оборотна вода використовується у виробництві багатократно, з періодичним або неперервним її очищенням. На добре обладнаних підприємствах показник ступеня оборотного та послідовного водопостачання складає ЗО—90 %. При цьому слід враховувати і те, що спорудження водозворотних систем в 10 разів дешевше, ніж будівництво очисних установок відповідної потужності.

Навколо водозабору або іншого джерела водопостачання влаштовуються зони санітарної охорони, в котрих встановлюється особливий режим охорони вод від забруднення хімічними речовинами та шкідливими біологічними організмами, а також стічними водами.

Зона санітарної охорони поділяється на дві-три підзони. Перша підзона — строгого режиму з огородженнями, а інколи і зі спеціальною охороною. Ця зона обсаджується лісовими насадженнями, тут забороняється будувати, випасати худобу, будь-який вид діяльності, котрий може зумовити забруднення води.

Друга підзона має обмеження за видами діяльності, що спричиняють забруднення, здатні проникнути у водозабір; у ній забороняється розташовувати склади паливно-мастильних матеріалів (ПММ), тваринницькі ферми, застосовувати добрива.

ПІ підзона — попереджувальна. У ній також обмежуються види діяльності, що викликають забруднення води.

Загальне водоспоживання підприємства визначається за формулою

Де q 1/ q 2— питомі норми водоспоживання на господарські та виробничі потреби;

Р j — число працівників у зміні;

N j — число споживачів у виробництві;

n — число груп працівників та обладнання.

Рівень використання водних ресурсів у промисловому виробництві, а також технічне оснащення споруд та застосовувані технології очищення стічних вод характеризуються такими коефіцієнтами:

1) використання оборотної води в загальному об'ємі водокористування

водойму та використовується повторно;

3) використання води, що забирається з джерела водопостачання

4) водовідведення

де V інш — кількість води, що надходить від інших споживачів;

5) нормативного навантаження забруднень стічних вод на водоймище.

де R оч — коефіцієнт очищення;

R нн — коефіцієнт нормального навантаження забруднень стічних вод на водойму;

G в — кількість забруднень, котрі підлягають видаленню із стічних вод, Gв = Gз - Gс;

Водопостачання здійснюється з водогонів, котрі поділяються на питні та технічні. З міського водогону вода може використовуватися для господарсько-питних потреб та гасіння пожеж. Допускається до 15 % виробничих потреб у воді задовольняти з міського водогону, решту потреби у воді слід покривати, використовуючи технічні ВОДОГОНИ.

Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу — Гипермаркет знаний

синтетичний каучук

Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу

Материал из Гипермаркет знаний

Гіпермаркет Знань >>Географія >>Географія 10 клас >>Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу. Енергетика.

Металургія, машинобудування світу. Хімічна промисловість, лісова і деревообробна промисловість, легка промисловість, харчова промисловість світу

Енергетика. Енергетика, або паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), — це складна міжгалузева система, яка видобуває паливо та виробляє електроенергію, а також транспортує, розподіляє її. Енергетика — основа сучасного господарства. Рівень споживання електроенергії є важливим показником економічного потенціалу та рівня розвитку країни.

Світове виробництво та споживання енергоресурсів (нафти, газу, вугілля, урану, рушійної сили води, енергії Сонця, вітру) поступово зростають. Найбільші енергоспоживачі: США — 26 % світового енергоспоживання, Китай - 10%, Росія - 1%, Японія,ФРH - 4%, Україна, Велика Британія, Італія, Франція — по 2%.За останні два століття світова енергетика пройшла у своєму розвитку два головних етапні нині наблизилася до третього. Перший, вугільний етап, тривав упродовж XIX і першої половини XX ст.. коли переважало вугільне паливо.

Другий, нафтогазовий етап, розпочався в другій половині XX ст. і продовжується нині, що зумовлено багатьма перевагами нафти й газу як ефективніших енергоносіїв порівняно з твердим паливом.

Третій етап — це поступовий перехід від використання переважно вичерпних мінеральних ресурсів до енергетичного палива, що грунтується на відновлюваних і невичерпних ресурсах, або до альтернативних джерел енергії (енергії Сонця, геотермальної енергії Землі, енергії морів і океанів, вітру, біоенергії, енергії термоядерних реакцій). Це пояснюється погіршенням гірничо-геологічних умов видобування палива і загостренням проблеми енергозабезпеченнй людства на початку XXI ст.

Проте нині нафтова, газова та вугільна промисловість є основою світової енергетики. Паливна промисловість розвивається в регіонах, де зосереджено паливні ресурси.Нафтова промисловість — провідна галузь енергетики. Нафту видобувають у 75 країнах світу, але географію цієї галузі визначають країни, для яких вона є галуззю міжнародної спеціалізації.

Так, завдяки нафтогазовим ресурсам Близький Схід перетворився на основну паливно-енергетичну базу світу. Звідси надходить понад 30% всієї видобутої нафти. Головними її експортерами є країни, що розвиваються, насамперед члени Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК).

Найбільше нафти видобувають у Саудівській Аравії, Ірані, Іраку, ОАЕ, Кувейті. Майже 20% видобутку дають країни Північної Америки: США, Канада, Мексика. Серед нафтовидобувних країн Південної Америки чільне місце посідає Венесуела.

У Європі в Північному морі нафту видобувають Велика Британія та Норвегія, нафтові родовища в морі розробляють Данія, Італія, Нідерланди, Іспанія. Деякі країни СНД теж мають потужний нафтовидобуток (Росія, Азербайджан, Казахстан). В Азії швидкими темпами розвивається нафтова промисловість Китаю, Індонезії. В Африці найбільші нафтодобувні країни — це Нігерія, Єгипет, Алжир, Лівія.

Родовища в морі має Австралія. Але в більшості країн Європи. в Японії, ПАР практично немає власних ресурсів, і вони використовують імпортну сировину. Нафта залишається «вантажем номер один» світового морського транспорту. Головні вантажопотоки починаються від великих нафтових портів у Перській затоці і ведуть до Західної Європи, США та Японії. Нафтові танкери йдуть від країн Латинської Америки до США і Західної Європи, з Африки - в Європу.

Зростає роль газової промисл овості. Останнім часом видобуток природного газу, який є важливою енергетичною і хімічною сировиною, швидко збільшується. Основна частина видобутку припадає на Росію, Туркменистан, Іран, ОАЕ, Саудівську Аравію, Катар, Індонезію, США, Канаду, Нідерланди, Велику Британію, Норвегію, Алжир. Газ транспортують газопроводами, а також у зрідженому стані спеціальними танкерами. Розвиток зовнішньої торгівлі природним газом, особливо з країнами Азії та Африки, стримується недостатністю транс- або міжконтинентальних трубопроводів.

Найбільшими експортерами газу трубопроводами є Росія. Канада, Нідерланди, крупними постачальниками зрідженого природного газу — Індонезія, Алжир, Бруней, Малайзія, США, Лівія. Вугільна промисловість — найрозвинутіша галузь ПЕК. Її розвиток у період, коли ціни на нафту знизилися, сповільнився, але потім знову набув швидких темпів. Основні країни, на які припадають понад 80% світового видобутку цінної сировини, це Китай, США, Росія, Австралія, ПАР, Індія, ФРН, Польща, Велика Британія. Основні споживачі вугілля — країни, в яких його видобувають, а основна галузь споживання — електроенергетика.

Тому на зовнішній ринок потрапляють лише близько 10% загального видобутку вугілля. Важливу роль у конкурентоспроможності вугілля на світовому ринку відіграє його собівартість, яка залежить від способу видобутку (відкритого чи закритого), глибини залягання та потужності пластів. Експортерами вугілля є країни в яких кращі умови його видобутку: Австралія.

США, ПАР.

Електроенергетика — галузь, яка визначає НТП. Основну частину електроенергії виробляють великі електростанції: теплові — 65 %, гідравлічні — 15 % атомні — 15%. У їх розміщенні простежуються певні тенденції: зміщення в райони, що найбільш забезпечені енергоресурсами; у країнах, які імпортують енергоносії, — тяжіння до приморських районів з орієнтацією на нафтопереробні заводи або вугільні термінали; зниження рівня територіальної концентрації в економічних районах.

Найбільші потужності АЕС зосереджено у США, Франції, Японії, Росії, Німеччин і, Канаді, Бельгії, Великій Британії, Україні, Швеції.

Металургія. Ця галузь охоплює чорну та кольорову металургію, які є основним виробником конструкційних матеріалів. Чорна металургія виробляє чавун, сталь і прокат, використовуючи як основну сировину залізну руду, а як паливо — високоякісне вугілля.

Найбільші запаси залізної руди сконцентровано в Росії, Бразилії, Китаї, США, Канаді, Австралії. Чорні метали виробляють в 67 країнах світу, 80 % загального обсягу випуску сталі дають розвинуті країни. Швидкими темпами розвивається чорна металургія в Бразилії, Індії, Південній Кореї, Туреччині.

Хімічна промисловість. Основною сировиною, що використовується в хімічній промисловості, є коксівне вугілля, газ, нафта, солі. Продукцію галузі — кислоти, мінеральні добрива, фарби, лаки, отрутохімікати, штучні волокна, синтетичний каучук, пластмаси — використовують у технологічних процесах багатьох галузей господарства. Хімічна промисловість виробляє фототовари, фармацевтичні вироби, побутові хімікати. Найбільшими виробниками хімічної продукції у світі є США (близько 20% світового виробництва), Японія, Росія, Німеччина (по 10%), Китай, Велика Британія, Франція, Італія, Україна.

Значного розвитку галузь набула в Бразилії, Індії, Південній КореїОсновні принципи розміщення підприємств хімічної промисловості такі: тяжіння до місцевої сировини (США, Росія), довізної сировини (наприклад, нафтохімічні підприємства Японії, Італії, Нідерландів, що розташовані в портах), нафто- і газопроводів (США, Росія).

Лісова і деревообробна промисловість. Ця галузь охоплює лісозаготівлю, лісопиляння та обробку деревини. Основними виробниками пиломатеріалів у світі є США, Канада, Японія, Швеція, Німеччина, Фінляндія ; фанери — Південна Корея, Японія ; картону та паперу — США, Японія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Канада.

Понад 50 % світового виробництва целюлози припадають на США і Канаду. а також Швецію, Японію, Росію, Фінляндію, Китай, Бразилію. Підприємства цієї галузі тяжіють до сировини, джерел водопостачання і споживача.

Легка промисловість. Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна. Основні райони виробництва тканин зосереджено в Китаї, Росії, США, Індії (перше місце у світі за випуском бавовняних тканин), Японії (світовий лідер за випуском шовкових тканин), Німеччині.

Підприємства легкої промисловості тяжіють до споживача, сировини і трудових ресурсів. Нині у легкій промисловості світу розрізняють виробництва, які випускають дешеву продукцію, що виробляється низькокваліфікованою робочою силою, і виробництва, які потребують застосування складних технологій, дорогої сировини, висококваліфікованих кадрів.

Харчова промисловість. До неї належать галузі, які виробляють продукти харчування, тютюнові, лікеро-горілчані вироби, мінеральні води, біологічні добавки та ін. Підприємства тяжіють до джерел сировини (заводи мінеральних вод, рибоконсервні заводи, виноробна галузь), споживача (підприємства з виробництва продуктів харчування, молокозаводи, борошномельні комбінати, хлібозаводи, кондитерські фабрики та ін.).

Між країнами на світовому ринку відбувається постійний товарообмін продукцією харчової промисловості. Значний розвиток промисловості на планеті призводить до загострення екологічних проблем. За умови раціонального природокористування ці проблеми можна розв'язувати, споруджуючи високотехнологічні очисні споруди, впроваджуючи безвідходні технології виробництва, доцільно розміщуючи підприємства.

Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. О.М. Топузов, Л.В. Тименко

_{Збірка конспектів уроків по всім класами, домашня робота. скачати реферати з географії. книги та підручники згідно каленадарного плануванння з географії для 10 класу}

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам .

синтетичний каучук

Промисловість Франції

Франція - економічно високорозвинена країна. Широкий розвиток отримали такі прогресивні галузі промисловості, як нафтопереробна, хімічна, машинобудівна, електротехнічна та електронна, виробництво будівельних матеріалів.

Ряд галузей завоювали міжнародне визнання: ядерна енергетика, інформатика, ракетобудування.

Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами.

Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.

Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн. т (у 50-ті роки понад 60 млн. т), нафти — З млн. т і природного газу — 5 млрд. м. куб. на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург.

Природний газ надходить з Нідерландів. Росії та з Алжиру .

З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях.

Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу.

Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі.

Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

Чорна металургія Франції перебуває у стані депресії, потужності металургійних заводів використовуються на 60%. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. Чорна металургія орієнтується на імпортну сировину та паливо.

Нові металургійні підприємства зосереджені в морських портах (Дюнкерк, Фос), старі - у Лотарингії, а також у районах виробництва дешевої гідроенергії. Провідним французьким продуцентом і експортером у цій галузі продовжує залишатися державна сталеливарна компанія "Юзінор - Сасілор ". На підприємствах компанії виробляється 29, 1% її виробництва в країні. У середині 90 - х років "Юзінор - Сасілор) забезпечувала більше 98% національного експорту в цiй галузі.

Кольорова металургія - важлива галузь економіки країни. Особливо розвинуті алюмінієва та свинцево-цинкова галузі: видобуток бокситу складає 1,3 млн. т, що дає змогу виплавляти понад 300 тис. т сирого алюмінію, свинцю виробляють також біля 300 тис.т, що виводить Францію на 5-е місце в світі. Найбільш розвинена галузь у департаментах Вар і Еро.

Лідером французької кольорової металургії є державна компанія "Пешіне", на частку якої припадає 93,2% усього виробленого в країні алюмінію (загальний щорічний обсяг виробництва алюмінію компанією біля - 600 тис. т). та біля 75% експортних продажів галузі).

Машинобудування є провідною галуззю промисловості Франції як стосовно питомої ваги зайнятих (38%), так і за обсягами валової продукції. Загалом підприємства машинобудування розміщені у районі Великого Парижа, Півночі Франції та Ліоні. Домінуючою галуззю машинобудування є його транспортна підгалузь, а особливо автомобільна промисловість.

Автомобільна промисловість у Франції відрізняється дуже високим ступенем монополізації.

На найбільші автомобільні компанії "Рено" та "Пежо" припадає більше 90% продажів і майже 100% експорту в галузі. Лідируюче становище на французькому ринку автомобілів займає державна автомобільна компанія "Рено", націоналізована в 1946 році, на частку якої припадає майже половина вироблених у Франції автомобілів і приблизно така ж частка вартості французького автоекспорту. Приватна автомобільна компанія "Пежо" практично не поступається державної "Рено". Підприємства автобудування розміщені в Парижі, Ліоні, Рені, Дуе та Сошо-Монбельярі.

Авіаракетна промисловість вирізняє Францію з-поміж країн Європи та світу, Знаходиться у державній власності.

Підприємства галузі розміщені в Парижі, Тулузі, Бурже, Бордо, Байонні та Маріньяні. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані.

Суднобудування Франції наразі перебуває у стані стагнації, підприємства розміщені в Нанті, Дюнкерку (цивільне суднобудування), Тулоні, Бресті, Шербурзі (військове суднобудування). Франція випускає новітні моделі тепло- та електровозів. Важливою галуззю виступає також електронне маштинобудування, випуск побутових електроприладів.Найбільшим продуцентом і експортером електроніки і електротехніки у Франції є "Компані женераль д'електрісіте" (з 1981 по 1986 р. - державна компанія, в 1987 році - реприватизована). Більше половини продукції компанії йде на експорт, на її підприємствах зайнято близько 55% працюючих в електротехнічній галузі. На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку, засоби зв'язку, найсучасніше озброєння.

Країна є піонером волоконної оптики.

У хімічній промисловості діє значне кількість великих підприємств, що пов'язано з необхідністю значних капіталовкладень для досягнення конкурентоспроможності виробництва. Найбільшою в галузі є державна хімічна компанія "Рон - Пуленк", націоналізована 1981 року, стабільно входить у 20-ку найбільших промислових компаній країни. Серед парфумерно - косметичних фірм, яких на французькому ринку діє близько 300, абсолютним лідером є компанія "Л'Ореаль", що входить за розміром консолідованих продажів до числа 10 найбільших хімічних компаній країни.

Серед інших великих хімічних компаній - "Елф-Акутен", "Сен-Гобен-Понт-а-Мусон". Окрім вже згаданої парфумерно-косметичної продукції, хімічна промисловість Франції випускає мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини, пластмаси, синтетичні волокна, засоби побутової хімії, медикаменти. Підприємства орієнтуються переважно на поклади хімічної сировини (Ельзас, Лотарингія), однак для електрохімічної галузі важливими є джерела виробництва дешевої електроенергії. а основна хімія тяжіє до центрів нафтопереробки.

Великим вузлами та центрами хімічної промисловості Франції є Париж, Ліон, Страсбург, Монлюсон, Клермон-Ферран, Марсель та в цілому північний схід країни. Як експортер хімічної продукції Франція посідає 3-є місце в світі.

Легка промисловість здавна займала значне місце у структурі французької економіки, яка наразі, проте, перебуває у стані занепаду та розвивається на імпортованій сировині. Підприємства текстильної промисловості розміщені в трьох основних районах: Північ Франції (вовняна, лляна, бавовнопрядильна, джутова галузі), Вогези та Ельзас (бавовняна промисловість), Ліон (виробництво синтетичних волокон і тканин). Центрами трикотажної промисловості є Париж, Труа, Рубе.

Париж історично вважається центром високої моди (статус "світового законодавця мод"). У галузі зайнято понад 300 тис.осіб.

Франція значною мірою забезпечує внутрішній ринок деревини за рахунок власного лісопиляння хвойних порід, які промислово вирощуються. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік).

Харчова промисловість Франції налічує близько 4 тис. підприємств, з них 3,5% припадає на долю великих, а 14,6% - середніх підприємств, які розміщуються переважно у невеликих містах та сільській місцевості. Велику роль у цій галузі відіграють виробничі кооперативи. Найбільшою харчосмакової компанією є БСН, яка за величиною продажів входить у 20-ку провідних промислових компаній Франції.

Виробляється понад 70 млн.т м'яса, 5 млн.т цукру, 500 тис.т масла, 5,5 млн.т вина тощо.

Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, повязаних з обробленням вантажів у портах

синтетичний каучук

Об утверждении Сборника тарифов на комплекс работ, связанных с обработкой грузов в портах Украины

Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України

(назва із змінами, внесеними згідно з наказом

Міністерства транспорту України від 12.03.2003 р. N 188)

Наказ Міністерства транспорту України

від 31 жовтня 1995 року N 392

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

26 грудня 1995 р. за N 476/1012

Із змінами і доповненнями, внесеними

наказами Міністерства транспорту України

від 27 червня 1996 року N 215 ,

від 14 серпня 2000 року N 426 ,

від 21 грудня 2000 року N 726 ,

від 31 січня 2002 року N 56 ,

від 12 березня 2003 року N 188 ,

від 6 серпня 2004 року N 706 ,

наказами Міністерства транспорту та зв'язку України

від 17 вересня 2004 року N 831 ,

від 2 червня 2005 року N 274 ,

від 1 грудня 2006 року N 1134 ,

від 7 лютого 2007 року N 102 ,

від 26 червня 2008 року N 773 ,

від 25 листопада 2010 року N 851 ,

наказами Міністерства інфраструктури України

від 24 травня 2011 року N 116 ,

від 29 серпня 2012 року N 528 ,

Додатково див. телеграму

Державної адміністрації залізничного транспорту України

З метою приведення державної тарифної політики в галузі морського транспорту у відповідність до чинного законодавства України НАКАЗУЮ:

Конструкційні матеріали та їх види - Уроки 5-6 класи - Трудове навчання - Вчительська - Школа

синтетичний каучук

Конструкційні матеріали та їх види

Конструкційні матеріали та їх види (2 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про види та способи вибору конструкційних матеріалів; формування практичних вмінь визначати види конструкційних матеріалів за їх властивостями; сприяти розвитку пам’яті. Виховувати інтерес до роботи з різними матеріалами.

Об'єкт навчальної праці: проект виробу з деревини (контурна іграшка, кухонна дошка)

Обладнання: приклади різних конструкційних матеріалів; набори з різними видами деревини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовуютьпитання):

1.Що називають кресленням?

2.Які ви знаєте види ліній на кресленні?

З.Як та де їх використовують?

4.Чи достатньо мати креслення для того, аби виготовити спроектований виріб?

5.Назвіть показники якості виробу (функціональні, ергономічні, естетичні, технологічні).

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності . Для того щоб створити виріб (іграшку, кухонну дошку, поличку тощо) необхідно мати не лише креслення цього виробу, але й відповідні знання про матеріали, з яких буде виготовлятися виріб.

Такий матеріал називають конструкційним. Для різних об’єктів добирають конструкційні матеріали з різними властивостями, які відповідають функціональним, технологічним або ергономічним вимогам майбутніх виробів. Отже нам сьогодні необхідно з’ясувати, який матеріал буде найбільш придатним для виготовлення нашого виробу.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Поняття про конструкційні матеріали.

б) Види конструкційних матеріалів, їх властивості та характеристики.

а) Конструкційні матеріали – це матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різного роду виробів. Розрізняють такі конструкційні матеріали: дерево, залізо, пластмаса, скло, каучук та ін.

б) Кожен із конструкційних матеріалів має свої властивості, деревина наприклад м’яка та легка вона є діелектриком, тобто не проводить електричний струм. Її широко використовують у будівництві, виготовленні меблів тощо. Залізо є твердим, пластичним та важким воно є провідником (проводить електричний струм), його широко використовують у машинобудуванні, електротехніці, будівництві.

Пластмаса – це є синтетичний матеріал, діелектрик, саме пластмасу дуже часто використовують для ізоляції електричних пристроїв та проводів, які знаходяться під струмом, порівняно з залізом пластмаса є легка. Скло – твердий, важкий та крихкий матеріал, проте його позитивною властивістю є прозорість, саме через це його використовують у будівництві, у машинобудуванні та інших видах виробництва. Скло також не провидить електричний струм, тому його часто використовують у електротехніці для ізоляції небезпечних поверхонь.

Часто із скла виготовляють різного роду прикраси.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання 1. Вивчення та аналіз конструкційних матеріалів за зразками.

Коды УКТ ВЭД (Коды ТНВЭД Украины) - Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них

синтетичний каучук

международные перевозки, доставка грузов из китая, таможенное оформление

Коды УКТ ВЭД (Коды ТНВЭД Украины)

РОЗДІЛ VII

ПОЛІМЕРНІ МАТЕРІАЛИ, ПЛАСТМАСИ ТА ВИРОБИ З НИХ; КАУЧУК, ГУМА ТА ВИРОБИ З НИХ

Примітки:

1. Товари, подані в наборах, що складаються з двох або більше різних компонентів, які повністю або частково входять до цього розділу і призначені для змішування з метою створення продукту, зазначеного в розділі VI або VII, слід класифікувати у товарній позиції, що відповідає цьому продукту, за умови, що ці компоненти:

(a) з огляду на спосіб їх пакування явно призначені для використання разом без попереднього перепакування;

(c) визначаються або їх власною природою, або за їх співвідношенням i доповнюють один одного.

2. За винятком виробів товарної позиції 3918 або 3919, пластмаси, каучук та вироби з них, покриті рельєфом або зображенням, спеціально на них нанесеними для їх основного призначення, класифікуються у групі 49.

Додаткова примітка України:

1. У цьому розділі терміни "що використовуються (використовується) для промислового складання моторних транспортних засобів" застосовуються лише до товарів, які використовуються у промисловому виробництві моторних транспортних засобів товарних позицій 8701. 8705, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Група 39

Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них

Примітки:

1. В УКТЗЕД термін "пластмаси" означає матеріали товарних позицій 3901 — 3914, що здатні при полімеризації або на будь-якій наступній стадії набувати заданої форми під впливом зовнішньої дії (як правило, температури і тиску, а за необхідності і з використанням розчинника або пластифікатора) та зберігати її після усунення зовнішньої дії, такої як пресування, лиття, екструзія, каландрування або іншої.

В УКТЗЕД термін "пластмаси" означає також вулканізоване волокно, однак не застосовується до матеріалів, які розглядають як текстильні в розділі XI.

2. До цієї групи не включаються:

(a) воски товарної позиції 2712 або 3404;

(b) окремі органічні сполуки визначеного хімічного складу (група 29);

(c) гепарин або його солі (товарна позиція 3001);

(d) розчини (крім колодію), які складаються з будь-яких продуктів товарних позицій 3901 — 3913 у летких органічних розчинниках, за умови, що частка розчинника становить більше 50 мас.% розчину (товарна позиція 3208); фольга для тиснення товарної позиції 3212;

(e) органічні поверхнево-активні речовини та препарати товарної позиції 3402;

(f) природні переплавлені смоли або складні ефіри цих смол (товарна позиція 3806);

(g) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці з пластмаси (товарна позиція 3822);

(h) синтетичний каучук групи 40 або вироби з нього;

(ij) шорно-сідлові вироби або упряж (товарна позиція 4201), або валізи, кейси, сумки та інші вироби товарної позиції 4202;

(k) плетені, кошикові вироби, матеріали для плетіння групи 46;

(l) настінні покриття товарної позиції 4814;

(m) товари розділу XI (текстильні матеріали та вироби з них);

(n) вироби розділу XII (наприклад, взуття, головні убори, парасольки від сонця і дощу, палиці, ціпки, пуги, батоги та їх частини);

(o) біжутерія (імітації ювелірних виробів) товарної позиції 7117;

(p) товари розділу XVI (машини та механічне або електричне обладнання);

(q) частини літальних апаратів або транспортних засобів розділу XVII;

(r) вироби групи 90 (наприклад, оптичні елементи, оправи для окулярів, креслярські інструменти);

(s) вироби групи 91 (наприклад, годинники, корпуси годинників усіх видів);

(t) вироби групи 92 (наприклад, музичні інструменти та їх частини);

(u) вироби групи 94 (наприклад, меблі, лампи та освітлювальні прилади, світлові вивіски, збірні будівельні конструкції);

(v) вироби групи 95 (наприклад, іграшки, ігри, спортивний інвентар);

(w) вироби групи 96 (наприклад, щітки, ґудзики, застібки-"блискавки", гребінці, мундштуки, чубуки до люльок, частини для термосів, авторучки, цангові олівці).

3. До товарних позицій 3901 — 3911 включаються лише товари, отримані в результаті хімічного синтезу:

(a) рідкі синтетичні поліолефіни, менше 60 об.% яких методом дистиляції при низькому тиску переганяється при температурі 300 °С, після приведення температури до тиску 1013 мбар (товарні

позиції 3901 і 3902);

(b) смоли з низьким ступенем полімеризації кумарон-інденового типу товарної позиції 3911;

(c) інші синтетичні полімери, що містять у середньому щонайменше 5 мономерних ланок;

(d) силікони (товарна позиція 3910);

(e) резоли (товарна позиція 3909) та інші преполімери (форполімери).

4. Термін "співполімери" (сополімери) означає усі полімери, в яких частка жодної мономерної ланки не становить 95 мас.% або більше загального вмісту полімеру.

Якщо у контексті не обумовлено інше, у цій групі співполімери (включаючи співполіконденсати, продукти адитивної співполімеризації, блокспівполімери і прищеплені співполімери) та суміші полімерів повинні включатися до тієї ж самої товарної позиції, що і полімери співмономерної (сомономерної) ланки, яка переважає

за масою порівняно з будь-якою іншою індивідуальною співмономерною ланкою. У даній примітці співмономерні ланки, що утворюють полімери однієї товарної позиції, розглядаються разом як один співмономер.

У разі коли не переважає жоден співмономерний ланцюг, співполімери або полімерні суміші, залежно від конкретного випадку, повинні зазначатися в останній за чергою в зростанні кодів тих рівнозначних товарних позицій, які розглядаються і до яких вони можуть бути включені.

5. Хімічно модифіковані полімери, в яких тільки бокові ланцюги головної полімерної ланки змінено хімічним впливом, зазначаються в

товарній позиції, що відповідає немодифікованому полімеру. Ця умова не стосується прищеплених співполімерів.

6. У товарних позиціях 3901 — 3914 термін "первинні форми" означає тільки такі форми:

(a) рідини і пасти, включаючи дисперсії (емульсії та суспензії) та розчини;

(b) блоки неправильної форми, шматки (грудки), порошки (включаючи формувальні порошки), гранули, пластівці та подібні об’ємні форми.

7. Товарна позиція 3915 не включає відходи, обрізки і скрап однорідного за складом термопластичного матеріалу, переробленого в первинні форми (товарні позиції 3901 — 3914).

8. У товарній позиції 3917 терміни "труби, трубки, шланги" означають порожнисту продукцію незалежно від того, йдеться про напівфабрикати чи про готову продукцію, яку використовують, як правило, для транспортування, проведення або розподілу газів і рідин (наприклад, ребристі шланги для поливу, перфоровані труби). Ці терміни стосуються також трубкових оболонок сосисок, ковбас та інших плоских труб і трубок, за винятком продукції, що має інший поперечний переріз, ніж круглий, овальний, прямокутний (довжина якого не більш як у 1,5 раза перевищує ширину), або форму правильного багатокутника, яку слід розглядати не як труби, трубки або шланги, а як фасонні профілі.

9. У товарній позиції 3918 термін "пластмасові покриття для стін або стелі" означає продукцію у рулонах із шириною не менш як 45 см, яку використовують як оздоблення для стін або стель і яка складається з пластмас, нерозривно з’єднаних з основою з будь-якого матеріалу, крім паперу; до того ж шар пластмаси (на лицьовій поверхні), як правило, оздоблений і має зернистий рельєф, рельєфний малюнок, забарвлену поверхню, друкований малюнок чи орнамент або декорований інакше.

10. У товарних позиціях 3920 і 3921 терміни "плити, листи, плівки, стрічки і смужки" означають тільки плити, листи, плівки, стрічки і смужки (крім включених до групи 54) і блоки правильної геометричної форми, включаючи ті, що мають рельєф або поверхню, оброблену інакше, нерозрізані або розрізані на прямокутники (включаючи квадрати), але без подальшої обробки (навіть у разі коли в результаті обробки набувають вигляду готових до використання виробів).

11. До товарної позиції 3925 включаються лише такі вироби,

за умови, що вони не включені до попередніх товарних позицій підгрупи II цієї групи:

(a) резервуари, баки (включаючи септик-баки), бочки та аналогічні ємності місткістю більш як 300 л;

(b) конструкційні елементи, наприклад, для підлог, стін, перегородок, стель тощо;

(c) ринви та фітинги до них;

(d) двері, вікна та рами, наличники та пороги для дверей;

(e) балкони, балюстради, перила та аналогічні огорожі;

(f) віконниці, штори (включаючи венеціанські жалюзі) та аналогічні вироби, їх частини та доповнення;

(g) великогабаритні конструкційні елементи полиць для складання і стаціонарного встановлення, наприклад, у магазинах, майстернях, складах;

(h) декоративні архітектурні деталі, наприклад, канелюри, куполи, голуб’ятні;

(ij) фітинги та кріпильні комплекти, призначені для стаціонарного встановлення у/або на дверях, вікнах, сходах, стінах або інших частинах будівель, наприклад, кнопки, ручки, гаки, скоби, гачки для рушників, плати для вимикачів та інші захисні плати.

Примітки до товарних підпозицій:

1. До будь-якої товарної позиції цієї групи полімери (включаючи співполімери) і хімічно модифіковані полімери слід включати відповідно до таких положень:

(a) якщо існує товарна підпозиція "інші" на тому самому рівні:

(1) наявність префікса "полі" у назві специфічного полімеру у формулюванні товарної підпозиції (наприклад, поліетилен або поліамід-6,6) означає, що основна мономерна ланка або мономерні ланки зазначеного полімеру, взяті разом, повинні становити 95 мас.% або більше загального вмісту полімеру;

(2) співполімери, наведені у товарних підпозиціях 3901 30, 3903 20, 3903 30 і 3904 30, слід класифікувати у цих товарних підпозиціях за умови, що співмономерні ланки зазначеного співполімеру становлять 95 мас.% або більше загального вмісту полімеру;

(3) хімічно модифіковані полімери включаються до товарної підпозиції "інші" за умови, якщо ці хімічно модифіковані полімери не включені до іншої більш специфічної товарної підпозиції;

(4) полімери, що не відповідають умовам, вищенаведеним у пунктах (1), (2) або (3), повинні включатися до тієї самої товарної підпозиції з числа тих, що залишилися, товарних підпозицій того самого рівня, яка включає полімери з мономерною ланкою, що домінує за масою серед будь-яких інших індивідуальних співмономерів. З цією метою мономерні ланки, з яких складаються полімери, зазначені в одній і тій самій підпозиції, повинні розглядатися разом. Порівнювати необхідно тільки ті співмономерні ланки, з яких складається полімер і які входять до підпозицій одного рівня;

(b) у разі відсутності підпозиції "інші" на тому самому рівні:

(1) полімери повинні включатися до підпозиції, яка включає полімери з мономерною ланкою, що домінує за масою серед будь-яких інших індивідуальних співмономерних ланок. З цією метою основні мономерні ланки, з яких складаються полімери, зазначені в одній і тій самій підпозиції, повинні розглядатися разом. Порівнюватися повинні тільки такі співмономерні ланки, з яких складаються полімери, що входять до підпозицій одного рівня;

(2) хімічно модифіковані полімери повинні включатися до товарної підпозиції, яка відповідає немодифікованому полімеру.

Полімерні суміші потрібно включати до тієї самої товарної підпозиції, що і полімери, отримані з тих самих мономерних ланок у тих самих пропорціях.

2. У товарній підпозиції 3920 43 термін "пластифікатори" означає вторинні пластифікатори.

Додаткова примітка:

1. У разі коли тканини або полотна трикотажні, повсть чи фетр, або неткані матеріали, які присутні просто в цілях армування, рукавички, рукавиці або мітенки, просочені або вкриті пористою пластмасою, розглядаються у групі 39, навіть якщо вони:

- виготовлені з тканин або полотен трикотажних (крім тих, що відносяться до товарної позиції 5903), повсті або фетру, або нетканих матеріалів, просочених або вкритих пористою пластмасою, або

- виготовлені з непросочених або невкритих тканин або полотен трикотажних, повсті або фетру, або нетканих матеріалів, які потім було піддано просоченню або вкриванню пористою пластмасою.

(Примітка 3(с) до групи 56 та примітка 2 (а) (5) до групи 59).

Додаткова примітка України:

До товарної підкатегорії 3926 90 99 20 включають пломби з пластмас, кожна з яких має номерне маркування та на яку може бути нанесене зображення чи текст. Такі пломби встановлюються, як правило, без застосування спеціальних пристроїв. До цієї товарної підкатегорії включають також пристрої контролю доступу, які мають спеціальну пломбувальну камеру для номерної одноразової пломби або номерне маркування та на які може бути нанесене зображення чи текст.

Пломби та пристрої контролю доступу використовують для пломбування транспортних засобів, приміщень, мішків, дверних замків, лічильників, приладів, сейфів, дверей, ключів, шухляд тощо.